Хліб – усьому голова

Усім відоме українське прислів'я: "Хліб – усьому голова". У ньому закладена вікова мудрість нашого народу, який упродовж віків із великою повагою ставився до хліба. Україна завжди була житницею і залишається хлібною країною, бо має багаті чорноземи. Повага до хліба, як святині, виховується в маленьких українців із раннього дитинства.

Саме таким принципом у практиці виховання підростаючого покоління користується колектив обласного Будинку дитини, під керівництвом Володимира Бейреша, який ставить перед собою завдання створення умов за яких кожна дитина змогла б розкрити свій талант, стати єдиною, неповторною, а головне – знати традиції та звичаї свого народу.

Нещодавно в нашому закладі відбувся день відкритих дверей в групі «Ластівка». Вихователь групи Світлана Русин разом з малятами запросила всіх присутніх у мандрівку дорогою до хліба. Під її чуйним керівництвом діти крок за кроком пройшли весь шлях випікання хліба. Спочатку сіяли пшеницю, потім мололи її у млині та виготовляли тісто для випікання запашного хліба. Діти вправно поводилися з тістом, відчувши себе на мить справжніми пекарями. В ході заняття вихованці  розповідали вірші, співали пісні, присвячені хлібу та відгадували цікаві загадки. Крім того, Світлана Євгенівна познайомила діток із його запашними родичами – булочками, бубликами, рогаликами та іншими виробами.

Метою заняття було виховання у дошкільнят  бережливого  і шанобливого ставлення до хліба, ознайомлення з традиціями його виготовлення, формування інтересу та поваги до українських звичаїв та традицій.

 Заняття пройшло на одному подиху, всі присутні отримали позитивні емоції. Кожен почерпнув для себе щось цікаве. Завдяки творчості і здатності педагогів Будинку дитини винаходити в процесі повсякденної професійної діяльності щось нове і адаптувати вже відоме до вікових особливостей дітей, ми домагаємось хороших результатів у навчально-виховному процесі. Блиск в очах малят і їх впевненість у собі ще раз доводить, про їх бажання бути схожими на нас дорослих.

 Народні традиції та звичаї – це невичерпна криниця досвіду, джерело, яке тече, всіх напуває і від цього не висихає і не міліє. Тож потрібно частіше пити зі струмків народних традицій, не каламутити це споконвічне джерельце, не закидати його камінням, як старе і віджите. І нехай в сердечках маленьких дошкільнят проростають  зернятка любові та шани до рідного краю та його традицій.

Старший вихователь Будинку дитини

Антоніна Гончарук